ВПЛИВ АНТРОПОГЕННОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОСИСТЕМИ ШАБОЛАТСЬКОГО ЛИМАНУ НА ФОРМУВАННЯ ІХТІОЦЕНОЗУ
DOI:
https://doi.org/10.47143/1684-1557/2020.1.06Ключові слова:
Шаболатський лиман, іхтіофауна, видовий склад, солоність, зв’язок з суміжними акваторіями, антропогенна трансформаціяАнотація
У результаті ретроспективного аналізу видового різноманіття іхтіофауни Шаболатського лиману в умовах антропогенної трансформації його екосистеми встановлено, що формування іхтіоценозу залежить від низки абіотичних і біотичних чинників. Найбільш значущими з них є фізико-хімічні показники якості вод лиману – насамперед солоності і термального режиму. На склад іхтіоценозу значною мірою впливає також зв’язок з суміжними морськими акваторіями і опрісненим Дністровським лиманом. Саме значення цих факторів визначає просторові межі акваторій з різною солоністю, регулює наявність і поширення в лимані морської, солонуватоводної і прісноводної іхтіофауни.
Виділено декілька періодів, які суттєво відрізняються за ступенем впливу комплексу абіотичних і біотичних чинників на формування іхтіофауни водойми.
Показано, що в роки осолонення вод лиману і обмеженого зв’язку з суміжними морськими і прісноводними акваторіями спостерігається зменшення видового різноманіття риб у лимані.
Збагачення різноманіття іхтіофауни забезпечує: опріснення, вільне сполучення з морем і Дністровським лиманом, а також широкомасштабні акліматизаційні заходи. Сукупний вплив цих факторів забезпечив в 1970–1990-х роках максимальне різноманіття іхтіоценозу лиману, який у цей період включав 51–54 види риб. Загалом з 1950 по 2014 рр. в Шаболатському лимані траплялося 64 види риб, що належали до 25 родин. Найбільш широко були представлені родини: Gobiidae, Cyprinidae, Clupeidae та Mugilidae. В останні роки, на фоні звичайного переважання морських видів (52 %), збільшилась частка прісноводних і солонуватоводних представників іхтіофауни (20 і 18 % відповідно).
Встановлено, що склад іхтіокомплексу Шаболатського лиману значною мірою залежить від зв’язку з морем, ніж з Дністровським лиманом. В цей час за своїм складом він нагадує такий у 1970–1990 і 2001–2006 рр., тобто в найбільш сприятливі періоди, які забезпечували максимальне різноманіття іхтіофауни.
Посилання
Бурнашев, М.С. 1966. “Шаболатский лиман как нагульная база для молоди кефали. ” Ученые записки Кишиневского госуниверситета 23(2): 39-69.
Воля, Е.Г. 2000. “Влияние некоторых антропогенных факторов на экосистему Шаболатского лимана. ” Тезисы докладов III Международной научно-практической кон-
ференции “Экологические проблемы городов, рекреационных зон и природоохранных территорий”. Одесса.
Гидробиология Дуная и лиманов северо-западного Причерноморья. 1986. Київ: Наукова думка.
Димитриев, Я.И. 1967. Перспективы развития кефалеводства на лиманах Дунайско-Днестровского междуречья. Кишинев: Картя молдовеняске.
Замбриборщ, Ф.С. 1969. “Ихтиологические и гидробиологические исследования в низов’ях рек, лиманах и сопредельных водах северо-западной части Черного моря. ” Биоокеанографические исследования южных морей 1: 75-89.
Замриборщ, Ф.С. 1965. “Рыбы низовьев рек и приморских водоемов северо-западной части Черного моря и условия их существования. ” Автореф. дис. д-ра биол. наук.
Мовчан, Ю.В. 2011. Риби України. Київ: Золоті ворота.
Мэйтленд, П.С., и К. Линсел. 2009. Атлас Рыб (определитель пресноводных видов рыб Европы). Санкт-Петербург: Амфора.
Никольский, Г.В. 1974. Теория динамики стада рыб. Москва: Пищевая промышленность. Одум, Ю. 1986. Экология. Москва: Мир.
Песенко, Ю.А. 1982. Принципы и методы количественного анализа в фаунистических исследованиях. Москва: Наука.
Световидов, А.Н. 1964. Рыбы Черного моря. Москва: Наука.
Северо-западная часть Черного моря: биология и экология. 2006. Київ: Наукова думка.
Старушенко, Д.И., П.В. Шекк, и Н.И. Куликова. 1997. “Процесс акклиматизации дальневосточной кефали пиленгаса Mugil so-iuy Bas. в западной части Черного моря. ” Аквакультура: проблемы и достижения 4/5:1-22.
Старушенко, Л.И. 1981. “Ихтиофауна Шаболатского лимана и пути повышения его рыбопродуктивности. ” Эколого-физиологические основы аквакультуры на Черном море 1: 126-140.
Старушенко, Л.И., и С.Г. Бушуев. 2001. Причерноморские лиманы Одесщины и их рыбохозяйственное использование. Одесса: Астропринт.
Шекк, П.В. 2004. “История и современное состояние кефалеводства в черноморском бассейне. ” Известия музейного фонда им. А.А. Браунера 1(2):1-11.
Шекк, П.В. 2005. “Изменение итиофауны устьевой зоны Днестра и Днестровского лимана в условиях усиливающегося антропогенного воздействия. ” Причорноморський екологічний бюлетень 4-5(14-15):97-114
Шекк, П.В. 2015. “Биологическое разнообразие ихтиофауны Тилигульского лимана. ” Бюлетень киевского нац. ун-та им. Шевченко 2:167-175.
Шекк, П.В. 2015. “Ихтиофауна водоёмов Национального природного парка Тузловские лиманы и перспективы её рыбохозяйственного использования. ” Рибогосподарська наука України 2:5-19.
Шекк, П.В., и М.И. Крюкова. 2010. “Оценка кормовой базы и перспективы использования Шаболатского лимана для пастбищной марикультуры. ” Вісник запорізького національного університету 1:1126-1135.
Шекк, П.В., та М.І. Бургаз. 2016. “Ихтиофауна Шаболатского лимана. ”Академику Л.С. Бергу 140 лет 1:576-580.
