ФІТОПЛАНКТОН ТИЛІГУЛЬСЬКОГО ЛИМАНУ В УМОВАХ ЗМІНИ РЕЖИМУ СОЛОНОСТІ
DOI:
https://doi.org/10.47143/1684-1557/2020.2.04Ключові слова:
Тилігульський лиман, фітопланктон, солоність, гідрохімічний режим, північне Причорномор’яАнотація
У статті наводяться результати досліджень з впливу низки гідрохімічних параметрів на формування угруповання фітопланктону в Тилігульскому лимані у 2015 році й подано прогноз можливих змін його видової структури в умовах підвищення солоності. У північній, центральній, південній і прибережній частині лиману виявлено 65 видів мікроводоростей, які в основному представлені діатомовими (44) та динофітовими (12 видів). Для прибережної акваторії характерна найвища чисельність фітопланктону (4,3 млн. кл.·л-1) за рахунок масового розвитку зелених водоростей. Біомаса майже однакова на станціях у всіх вивчених районах (1618,2–1955,8 мг·м-3), крім південного (358,7 мг·м-3). Солоність варіювала в діапазоні: 13‰ – у прибережній частині, 24‰ – у південній і північний, 25‰ – у центральній. У пониззі лиману спостерігалося домінування динофітових водоростей родів Prorocentrum, Protoperidinium, Gymnodinium (частка за чисельністю й біомасою до 82%), на морському узбережжі – зелених водоростей Monoraphidium contоrtum (Thur.) Komárk.-Legn., M. minutum (Nägeli) Komárk.-Legn. (до 67% за чисельністю й 11% за біомасою). Досить високої чисельності на різних станціях сягали дрібні джгутикові (до 10% за біомасою та 15% за чисельністю). Серед діатомових масово розвивалися в південній частині лиману Skeletonema costatum (Grev.) Cl., у прибережній – Ceratoneis closterium (Ehr.) Reimann et J.C.Lewin, Tabularia fasciculata (Ag.C) D.M.Williams et Round, у центральній – Chaetoceros socialis, у північній – Navicula sp. Кореляційний та ординаційний аналіз виявив, що основним фактором, який зумовлює розвиток мікрофітів планктону на досліджених станціях, є солоність. У придонному горизонті важливим фактором також були вміст кисню, глибина й температура. Уміст біогенних елементів є більш значним на поверхневому горизонті. Щодо солоності виявлено 35 видів-індикаторів, із яких 11% становили індиференти (прісноводно-солонуватоводні), 37% – мезогалоби (солонуватоводні) та 51% – полігалоби (морські). Під час порівняння з дослідженнями 1980-х і 2000-х років установлено, що частка прісноводно-солонуватоводних видів значно зменшилася, а прісноводні загалом відсутні. Подальше збільшення солоності призведе до підвищення частки евригалінних видів, наприклад, діатомових Achnanthes brevipes, Halamphora coffeaeformis, Navicula salinarum, N. pontica, N. cancellata, Nitzschia hybrida, Tabularia fasciculata, Ceratoneis closterium, Cocconeis scutellum. Ці види витримують досить великі діапазони солоності й першими масово розвиваються у водоймах, що осолоняються.
Посилання
Асаул З.І. Визначник евгленових водоростей Української РСР. Київ : Наукова думка, 1975.
Баринова С.С., Бeлоус Е.П., Царенко П.М. Альгоиндикация водных объектов Украины: методы и перспективы. Хайфа-Киев : Издательство Университета Хайфы, 2019.
Брянцева Ю.В., Лях А.М., Сергеева А.В. Расчет объемов и площадей поверхности одноклеточных водорослей Черного моря. Севастополь, 2005.
Иванов А.И. Фитопланктон устьевых областей рек Северо-Западного Причерноморья. Киев : Наукова думка, 1982.
Исаченко Б.Л. Несколько наблюдений над Dunaliella salina и над розовой солью. Известия гл. бот. сада РСФСР. 1918. № 18 (1). С. 37.
Коваленко О.В. Синьо-зелені водорості. Том. І. Вип. 1. Пор. Chroococcales. Флора водоростей України. Київ : Арістей, 2009.
Ковтун О.А. Фитобентос Тилигульского лимана (Черное море, Украина). LAP Lambert Academic Publishing, AV Akademikerverlang GmbH Co. KG, Saarbrucken, Deutschland, 2012.
Крахмальный А.Ф. Динофитовые водоросли Украины (иллюстрированный определитель). Киев : Альтерпрес, 2010.
Нестерова Д.А. Методические рекомендации для отбора проб и обработки морского фитопланктона. Одесса : OBIBSS НАНУ, 1988.
Орадовский С.Г. Руководство по химическому анализу морских вод. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1977.
Погребняк И.И. О микрофитобентосе Тилигульского лимана. Научный ежегодник Одесского государственного университета имени И.И. Мечникова. 1960. № 2. С. 5–7.
Лиманы Северного Причерноморья / В.С. Полищук, Ф.С. Замбриборщ, В.М. Тимченко, Б.И. Новиков, В.Л. Гильман, Л.А. Журавлева, Н.Г. Александрова, А.И. Иванов, Э.Я. Россова, Т.Г. Мороз. Киев : Наукова думка, 1990.
Прошкина-Лавренко А.И. Диатомовые водоросли бентоса Черного моря. Москва-Ленинград : Изд-во АН СССР, 1963.
Прошкина-Лавренко А.И. Диатомовые водоросли планктона Черного моря. Москва-Ленинград : Изд-во АН СССР, 1955.
Прошкина-Лавренко А.И. Диатомовый сборник. Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1953.
Теренько Л.М. Планктонные микроводоросли Тилигульского лимана. Екологічна безпека прибережної та шельфової зон та комплексне використання ресурсів шельфу. 2005. № 12. С. 622–631.
Тучковенко Ю.С., Адобовский В.В., Тучковенко О.А. Характеристика изменчивости термохалинных условий Тилигульского лимана в современный период. Вісник Одеського державного екологічного університету. 2014. № 17. С. 197–204.
Царенко П.М. Краткий определитель хлорококковых водорослей Украинской ССР. Киев : Наукова думка, 1990.
Шуйский Ю.Д., Синюк А.Н. Соленость воды в Тилигульском лимане осенью 2015 года (побережье Черного моря). Вісник ОНУ. Серія «Географічні та геологічні науки». 2015. № 20 (4). С. 89–98.
Guiry M.D., Guiry G.M. AlgaeBase. World-wide electronic publication, National University of Ireland, Galway. 2020. URL: http://www.algaebase.org; searched on April 2020.
Hoppenrath M., Elbrachter M., Drebes G. Marine phytoplankton. Selected microphytoplankton species from the North Sea around Helgoland and Sylt. Kleine Senckenberg-Reihe, 2009. Band 49.
Moncheva S., Parr B. Manual for phytoplankton sampling and analysis in the Black Sea. 2010.
Tomas C.R. Identifying Marine Plankton. Academic Press, 1997.
