ЕВМЕЙОБЕНТОСНІ РАКОПОДІБНІ НА ПЛАСТИКОВОМУ СМІТТІ В ПРИБЕРЕЖНІЙ ЧАСТИНІ М. МАЛИЙ ФОНТАН (ОДЕСЬКА ЗАТОКА, ЧОРНЕ МОРЕ)
DOI:
https://doi.org/10.47143/1684-1557/2021.2.08Ключові слова:
штучні субстрати, пластиковий субстрат, мейобентос, Ostracoda, Harpacticoida, Copepoda, обростанняАнотація
У статті наведено результати дослідження евмейобентосних ракоподібних на поверхні пластикового сміття в прибережній акваторії пляжу біля м. Малий Фонтан в Одеській затоці (північно-західна частина Чорного моря). Було визначено видовий склад, щільність та біомасу евмейобентосних ракоподібних на пластиковому смітті, зібраному у липні та жовтні 2018 року з прибережної акваторії мису. Евмейобентосні організми становили майже 80% від щільності у складі мейофауни та формувалися переважно за рахунок ряду Harpacticoida (Copepoda) та класу Ostracoda. Частка евмейобентосу від загальної щільності мейобентосу в липні складала 36,05%, а у жовтні – 58,08%. Показники біомаси евмейобентосу майже не відрізнялись в різні місяці збору матеріалу. Частка гарпактикоїдних копепод складала понад 80%, а остракод – до 15%.
На пластиковому смітті було виявлено 14 таксонів мейобентосу. Було зареєстровано 9 видів остракод, асоційованих з пластиковим сміттям, що належать до 5 родин. Найбільш розповсюдженими видами остракод на обростаннях пластикового сміття виявилися Hemicytherura bulgarica (Klie, 1937), Paradoxostoma variabile (Baird, 1835) та Xestoleberis decipiens Mueller, 1894. Фауна гарпактикоїдних копепод на пластиковому смітті з прибережної акваторії мису налічувала 16 видів, що відносяться до 10 родин. Серед них Ameira parvula parvula (Claus, 1866), Canuella perplexa (Scott T. et A., 1893), Dactylopusia tisboides (Claus, 1863), Ectinosoma melaniceps (Boeck, 1845) та Harpacticus littoralis (Sars G. O., 1910) були найбільш масовими видами.
Угруповання мейобентосу на обростаннях пластикового сміття подібні до різноманіття організмів, сформованого на інших штучних і природних субстратах Одеської затоки, проте відрізняються значно меншою щільністю та значеннями біомаси. Евмейобентосні ракоподібні представлені масовими видами, що мешкають у прибережній зоні української частини північно-західного шельфу Чорного моря.
Посилання
Apostolov A., Marinov T. Fauna Bulgarica. T. 18: Copepoda, Harpacticoida. Sofia : Aedibus Academiae Scientiarum Bulgaricae, 1988. 384 c.
Aytan Ü., Pogojeva M., Simeonova A. Marine Litter in the Black Sea. Istanbul, Turkey. Turkish Marine Research Foundation (TUDAV). 2020. № 56. 361 p.
Beckley L.E. Studies on the littoral seaweed epifauna of St. Croix Island. 3. Gelidium pristoides (Rhodophyta) and its epifauna. South African journal of zoology. 1982. Vol. 17. P. 3–10.
Bell S.S. An experimental study of the relationship between below-ground structure and meiofaunal taxa. Marine Biology. 1983. Vol. 76. P. 33–39.
Coull B., Creed E., Eskin R., Montagna P., Palmer M., Wells J. Phytal meiofauna from the rocky intertidal at Murrells Inlet, South Carolina. Transactions of the American Microscopical Society. 1983. Iss. 102. № 4. P. 380–389. DOI: 10.2307/3225851.
Giere O. Meiobenthology: the microscopic motile fauna of aquatic sediments, 2nd edition. Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2009. DOI: 10.1007/b106489.
Harms J. Marine plastic litter as an artificial hard bottom fouling ground. Helgoläender Meersuntersuchungen. 1990. Vol. 44. P. 503–506.
Hicks G.R.F. Meiofauna associated with rockyshore algae. The Ecology of Rocky Coasts / P.G. Moore, R. Seed (eds). New York : Columbia University Press, 1986. P. 36–56.
Hulings N.C., Gray J.S. A Manual for the Study of Meiofauna. Smithsonian Contributions to Zoology. 1971. № 78. P. 1–84.
Kiessling T., Gutow L., Thiel M. Marine litter as a habitat and dispersal vector. Berlin: Springer, 2015. Р. 141–181.
Lebreton L. C. M., van der Zwet J., Damsteeg J-W., Slat B., Andrady A., Reisser J. River plastic emissions to the world’s oceans. Natural Communications. 2017. № 8:15611. P. 1–10. DOI: 10.1038/ncomms15611.
Lehaitre M., Delauney L., Compere C. Biofouling and underwater measurements. Real-time coastal observing systems for marine ecosystem dynamics and harmful algal blooms: theory, instrumentation and modelling / Eds. M. Babin, C. S. Roesler, J. J. Cullen. Paris : Unesco publishing, 2008. P. 463–493.
Portianko V.V. Harpacticoida (Crustacea, Copepoda) of mussel beds and macroalgae on the rocky substrates in the north-western Black Sea. Vestnik zoologii. 2017. Vol. 51. №5. P. 407–412. DOI: 10.1515/vzoo-2017-0048.
Ruiz F., Abat M., Bodergat A. M., Carbonel P., Rodriguez-Lazaro J., Yasuhara M. Marine and brackishwater ostracods as sentinels of anthropogenic impacts. Earth-Science Reviews. 2005. Vol. 72. P. 89–111.
Sapozhnikov P., Salimon A., Korsunsky A., Kalinina O., Ilyina O., Statnik E., Snigirova A. Plastic in the Aquatic Environment: Interactions with Microorganisms. Plastics in the Aquatic Environment – Part I: Current Status and Challenges. – The handbook of the environmental chemistry / F. Stock, G. Reifferscheid, N. Brennholt, E. Kostianaia (eds.). Cham, Switzerland:
Springer Nature Switzerland AG, 2021. Vol. 111. P. 197– 254. DOI: 10.1007/698_2021_747.
Schornikov E., Zenina M., Ivanova E. Ostracods as indicators of the aquatic environmental conditions on the northeastern Black Sea shelf over the Past 70 Years. Russian Journal of Marine Biology. 2015. № 40. P. 455–464. DOI: 10.1134/S1063074014060200.
Schückel S., Sell A.F., Kihara T.C., Koeppen A., Krönke I., Reiss H. Meiofauna as food source for smallsized demersal fish in the southern North Sea. Helgoland Marine Research. 2013. Iss. 67. P. 203–218. DOI: 10.1007/s10152-012-0316-1.
Siddik A.A., Al-Sofyani A.A., Ba-Akdah M.A., Satheesh S. Invertebrate recruitment on artificial substrates in the Red Sea: role of substrate type and orientation. Journal of the Marine Biological Association of the United Kingdom. 2018. Vol. 99. Iss. 4. P. 741–750.
Snigirova A.A., Sapozhnikov Ph.V., Kalinina O.Yu. Marine litter as a new contact biotope for the Black Sea. International scientific conference «Achievements in studies of marginal effect in water ecosystems and their practical significance»: Book of abstracts. Odessa-Istanbul, 2019. P. 49.
Snigirova A., Uzun E., Portyanko V. Colonizing of bottom marine litter by benthic organisms in the northwestern Black Sea (Gulf of Odessa). Marine Litter in the Black Sea / Eds. Ü. Aytan, M. Pogojeva, A. Simeonova. Istanbul, Turkey: Turkish Marine Research Foundation (TUDAV), 2020. No: 56. P. 247–267.
Vorobyova L., Bondarenko O., Izaak O. Meiobenthic polychaetes in the northwestern Black Sea. Oceanological and Hydrobiological Studies. 2008. Vol. 37. № 1. P. 43–55. DOI: 10.2478/v10009-007-0039-9.
Vorobyova L., Kulakova I. Contemporary state of the meiobenthos in the western Black Sea. Odessa : Astroprint, 2009. 126 p.
Vorobyova L., Kulakova I., Bondarenko O., Portyanko V., Uzun E. Meiofauna of the periphytal of the Odessa coast Ukraine. Journal Black Sea Mediterranean Environment. 2016. Vol. 22. № 1. P. 60–73.
Wels J.B.J. Keys to aid in the identification of marine harpacticoid copepods. The Aberdeen University Press Ltd., 1976. 215 p.
Воробьева Л.В. Динамика заселения мейофауной субстратов исскуственного и естественного происхождения в морской среде. Гидробиологичский журнал. 1999а. Вып. 35. № 1-3. С. 14–19.
Воробьева Л.В. Мейобентос украинского шельфа Черного и Азовского морей. Киев : Наукова думка, 1999. 300 с.
Воробьева Л.В., Виноградов А.К., Нестерова Д.А., Настенко Е.В., Гарлицкая Л.А. Условия формирования кормовой базы рыб в северо-западной части Черного моря. Экология моря. 2004. Вып. 65. С. 5–14.
Воробьева Л.В., Кулакова И.И., Бондаренко А.С., Портянко В.В. Контактные зоны Черного моря: мейофауна литоконтура северо-западного шельфа: монография. Одесса : Фенікс, 2019. 196 с.
Воробьева Л.В., Торгонская О.А. Энергетические характеристики мейобентоса Жебриянской бухты. Экология взморья украинской дельты Дуная. Одесса: Астропринт, 1998. С. 275–289.
Грига Р.Е. Отряд гарпактицида Harpacticoida. Определитель фауны Черного и Азовского морей / Отв. ред. В.А. Водяницкий. Киев : Наукова думка, 1969. Т. 2. C. 56–152.
Зайцев Ю.П., Александров Б.Г., Миничева Г.Г. Северо-западная часть Черного моря: биология и экология. Киев : Наукова думка, 2006. 701 с.
Одесский регион Черного моря: гидробиология пелагиали и бентали: монография / Л.В. Воробьева, И.И. Кулакова, И.А. Синегуб и др.; отв. ред. Б. Г. Александров. Одесса, 2017. 324 с.
Узун Е.Е. Количественные характеристики ракушковых раков (Crustacea, Ostracoda) Одесского морского региона (Чёрное море). Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Сер. Біологія. 2015. Вип. 3-4(64): Спеціальний вип.: Гідроекологія. С. 672–675.
Численко Л.Л. Номограммы для определения веса водных организмов по размерам и форме тела (морской мейобентос и планктон). Ленинград : Наука, 1968. 106 с.
Шорников Е.И. Подкласс остракода, или ракушковые раки, – Ostracoda. Определитель фауны Черного и Азовского морей / Отв. ред. В.А. Водяницкий. Киев : Наукова думка, 1969. Т. 2. C. 163–260.
