ФІТОПЛАНКТОН ТИЛІГУЛЬСЬКОГО ЛИМАНУ В УМОВАХ ЗМІНИ РЕЖИМУ СОЛОНОСТІ

  • А.О. Снігірьова Інститут морської біології Національної академії наук України
  • Ю.І. Богатова Інститут морської біології Національної академії наук України
Ключові слова: Тилігульський лиман, фітопланктон, солоність, гідрохімічний режим, північне Причорномор’я

Анотація

У статті наводяться результати досліджень з впливу низки гідрохімічних параметрів на формування угрупо- вання фітопланктону в Тилігульскому лимані у 2015 році й подано прогноз можливих змін його видової струк- тури в умовах підвищення солоності. У північній, центральній, південній і прибережній частині лиману вияв- лено 65 видів мікроводоростей, які в основному представлені діатомовими (44) та динофітовими (12 видів). Для прибережної акваторії характерна найвища чисельність фітопланктону (4,3 млн. кл.·л-1) за рахунок масового роз- витку зелених водоростей. Біомаса майже однакова на станціях у всіх вивчених районах (1618,2–1955,8 мг·м-3), крім південного (358,7 мг·м-3). Солоність варіювала в діапазоні: 13‰ – у прибережній частині, 24‰ – у південній і північний, 25‰ – у центральній. У пониззі лиману спостерігалося домінування динофітових водоростей родів Prorocentrum, Protoperidinium, Gymnodinium (частка за чисельністю й біомасою до 82%), на морському узбе- режжі – зелених водоростей Monoraphidium contоrtum (Thur.) Komárk.-Legn., M. minutum (Nägeli) Komárk.-Legn. (до 67% за чисельністю й 11% за біомасою). Досить високої чисельності на різних станціях сягали дрібні джгу- тикові (до 10% за біомасою та 15% за чисельністю). Серед діатомових масово розвивалися в південній частині лиману Skeletonema costatum (Grev.) Cl., у прибережній – Ceratoneis closterium (Ehr.) Reimann et J.C.Lewin, Tabularia fasciculata (Ag.C) D.M.Williams et Round, у центральній – Chaetoceros socialis, у північній – Navicula sp. Кореляційний та ординаційний аналіз виявив, що основним фактором, який зумовлює розвиток мікрофі- тів планктону на досліджених станціях, є солоність. У придонному горизонті важливим фактором також були вміст кисню, глибина й температура. Уміст біогенних елементів є більш значним на поверхневому горизонті. Щодо солоності виявлено 35 видів-індикаторів, із яких 11% становили індиференти (прісноводно-солонувато- водні), 37% – мезогалоби (солонуватоводні) та 51% – полігалоби (морські). Під час порівняння з дослідженнями 1980-х і 2000-х років установлено, що частка прісноводно-солонуватоводних видів значно зменшилася, а пріс- новодні загалом відсутні. Подальше збільшення солоності призведе до підвищення частки евригалінних видів, наприклад, діатомових Achnanthes brevipes, Halamphora coffeaeformis, Navicula salinarum, N. pontica, N. cancellata, Nitzschia hybrida, Tabularia fasciculata, Ceratoneis closterium, Cocconeis scutellum. Ці види витримують досить великі діапазони солоності й першими масово розвиваються у водоймах, що осолоняються.

Посилання

1. Асаул З.І. Визначник евгленових водоростей Української РСР. Київ : Наукова думка, 1975.
2. Баринова С.С., Бeлоус Е.П., Царенко П.М. Альго¬индикация водных объектов Украины: методы и пер¬спективы. Хайфа-Киев : Издательство Университета Хайфы, 2019.
3. Брянцева Ю.В., Лях А.М., Сергеева А.В. Расчет объемов и площадей поверхности одноклеточных водорослей Черного моря. Севастополь, 2005.
4. Иванов А.И. Фитопланктон устьевых областей рек Северо-Западного Причерноморья. Киев : Наукова думка, 1982.
5. Исаченко Б.Л. Несколько наблюдений над Dunaliella salina и над розовой солью. Известия гл. бот. сада РСФСР. 1918. № 18 (1). С. 37.
6. Коваленко О.В. Синьо-зелені водорості. Том. І. Вип. 1. Пор. Chroococcales. Флора водоростей України. Київ : Арістей, 2009.
7. Ковтун О.А. Фитобентос Тилигульского лимана (Черное море, Украина). LAP Lambert Academic Publishing, AV Akademikerverlang GmbH Co. KG, Saarbrucken, Deutschland, 2012.
8. Крахмальный А.Ф. Динофитовые водоросли Украины (иллюстрированный определитель). Киев : Альтерпрес, 2010.
9. Нестерова Д.А. Методические рекомендации для отбора проб и обработки морского фитопланктона. Одесса : OBIBSS НАНУ, 1988.
10. Орадовский С.Г. Руководство по химическому ана¬лизу морских вод. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1977.
11. Погребняк И.И. О микрофитобентосе Тилигуль¬ского лимана. Научный ежегодник Одесского государ¬ственного университета имени И.И. Мечникова. 1960. № 2. С. 5–7.
12. Лиманы Северного Причерноморья / В.С. Поли¬щук, Ф.С. Замбриборщ, В.М. Тимченко, Б.И. Новиков, В.Л. Гильман, Л.А. Журавлева, Н.Г. Александрова, А.И. Иванов, Э.Я. Россова, Т.Г. Мороз. Киев : Наукова думка, 1990.
13. Прошкина-Лавренко А.И. Диатомовые водоросли бентоса Черного моря. Москва-Ленинград : Изд-во АН СССР, 1963.
14. Прошкина-Лавренко А.И. Диатомовые водоросли планктона Черного моря. Москва-Ленинград : Изд-во АН СССР, 1955.
15. Прошкина-Лавренко А.И. Диатомовый сборник. Ленинград : Изд-во ЛГУ, 1953.
16. Теренько Л.М. Планктонные микроводоросли Тилигульского лимана. Екологічна безпека прибереж¬ної та шельфової зон та комплексне використання ресурсів шельфу. 2005. № 12. С. 622–631.
17. Тучковенко Ю.С., Адобовский В.В., Тучковенко О.А. Характеристика изменчивости термохалинных условий Тилигульского лимана в современный период. Вісник Одеського державного екологічного універси¬тету. 2014. № 17. С. 197–204.
18. Царенко П.М. Краткий определитель хлорокок¬ковых водорослей Украинской ССР. Киев : Наукова думка, 1990.
19. Шуйский Ю.Д., Синюк А.Н. Соленость воды в Тилигульском лимане осенью 2015 года (побере¬жье Черного моря). Вісник ОНУ. Серія «Географічні та геологічні науки». 2015. № 20 (4). С. 89–98.
20. Guiry M.D., Guiry G.M. AlgaeBase. World-wide electronic publication, National University of Ireland, Galway. 2020. URL: http://www.algaebase.org; searched on April 2020.
21. Hoppenrath M., Elbrachter M., Drebes G. Marine phytoplankton. Selected microphytoplankton species from the North Sea around Helgoland and Sylt. Kleine Senckenberg-Reihe, 2009. Band 49.
22. Moncheva S., Parr B. Manual for phytoplankton sampling and analysis in the Black Sea. 2010.
23. Tomas C.R. Identifying Marine Plankton. Academic Press, 1997.
Опубліковано
2020-08-28