ВПЛИВ КИСНЕВОГО РЕЖИМУ НА МЕЙОБЕНТОС УКРАЇНСЬКОГО ШЕЛЬФУ ЧОРНОГО МОРЯ
Ключові слова:
Чорне море, північно-західний шельф, мейофауна, кисневий режимАнотація
Гідрохімічні характеристики північно-західного шельфу Чорного моря надають унікальну можливість для вивчення розвитку екологічних особливостей мейофауни в гіпоксичних зонах у польових умовах. Комплексний набір фактичних даних дав змогу виявити специфічні особливості розвитку структури мейофауни та її кількісні показники, отримані під час тривалих непереривних досліджень. Було проаналізовано загалом 520 кількісних проб, зібраних під час регулярних щорічних наукових експедицій протягом понад 30 років. Аналіз даних дав можливість визначити динаміку кількісних показників як для мейобентоса в цілому, так і для його основних великих таксонів (форамініфери, нематоди, гарпактикоїди, остракоди та бівальвій), чутливих до змін рівня кисню в придонних шарах північно-західного шельфу Чорного моря. Кількісні показники вказаних таксонів були вивчені в широкому діапазоні рівнів розчиненого кисню в цьому морському регіоні (від 0 до 12 мг л⁻¹ O2). Дослідження показали, що тільки форамініфери зберігають дуже високу чисельність навіть за дуже низького рівня розчиненого кисню. Ракоподібні (гарпактикоїди та остракоди) та молоді двостулкові молюски не можуть вижити в умовах гіпоксії. За отриманими даними визначено два кисневі пороги, що визначають як біорізноманіття, так і чисельність основних представників постійних та тимчасових компонентів мейофауни. Довгострокові спостереження й аналіз отриманих даних дають змогу оцінити якість довкілля в північно-західній частині Чорного моря з використанням мейобентосу. Представлені у статті співвідношення чисельності нематод і гарпактикоїд відображають структуру, чисельність та біомасу мейофауни в різних кисневих умовах. Чим вище значення цього співвідношення, тим гірший екологічний стан середовища в придонних шарах води.
Посилання
1. Басов И.А., Чусид Т.А. О биомассе бентосных фораминифер в отложениях Охотского моря. Океанология. 1983. Вып. 23 (4). С. 648–655.
2. Богатова Ю.И., Бронфман А.М., Виноградова Л.А. и др. Современное состояние и тенденции изменения экосистемы. В кн.: Практическая экология морских регионов Черного моря. Киев : Наукова думка, 1990. С. 192–200.
3. Coull B.C. Long-term variability of estuarine meiobenthos: an 11 year study. Marine Ecology Progress Series. 1985. Vol. 1. Is. 24. PP. 205–218. DOI: 10.3354/meps024205.
4. Coull B.C. Role of meiofauna in estuarine soft-bottom habitats. Australian Journal of Ecology. 1999. 24(4). PP. 327–343. DOI: 10.1046/j.1442–9993.1999.00979.x
5. Гальцова В.В. Свободноживущие морские нематоды как компонент мейобентоса губы Чупа Белого моря. В кн.: Нематоды и их роль в мейобентосе. Л.: Наука, 1976. С. 165–270.
6. Гальцова В.В. Мейобентос морских экосистем на примере свободноживущих нематод. Труды Зоологического института Академии наук СССР. 1991. Т. 224. 240 с.
7. Гаркавая Г.П., Буланая З.Т., Богатова Ю.И. Биогенные вещества и кислород в Дунайских водах Черного моря. 20-я Междунар. конф. по изучению Дуная. Киев : Наукова думка, 1982. С. 81–84.
8. Giere O. Meiobenthology: the microscopic motile fauna of aquatic sediments. Heidelberg: Springer–Verlag, 2009. 527 p.
9. Biology of Benthic Organisms / B.F. Keegan, P.J.S. Boaden, P.O. Ceidigh (Eds.). New York : Pergamon Press, 1977. 630 p.
10. Михайлова Т.В., Сергеева Н.Г. Положение нижней границы среды обитания разных групп макрозообентоса в Черном море. III съезд советских океанологов, секция «Биология океана»: тезисы докладов. Ч. 2. Ленинград, 1987. С. 147–148.
11. Modig H., Olafsson E. Responses of Baltic bentic invertebrates to hypoxic events. Journal of Experimental Marine Biology and Ecology. 1998. Vol. 229. Is. 1. PP. 133–148. https://doi.org/10.1016/S0022-0981(98)00043-4.
12. Moodley L., Hess C. Tolerance of in Faunal Benthic Foraminifera for Low and High Oxygen Concentrations. The Biological Bulletin. 1992. Vol. 183. Is. 1. PP. 94–98. DOI: 10.2307/1542410.
13. Moodley L., vanderZwaan G.J., Herman P.M.J., Kempers L., vanBreugel P. Differential response of benthos meiofauna to anoxia with special reference to Foraminifera (Protista, Sarcodina). Marine Ecology progress series. 1997. Vol. 158. PP. 151–163. DOI: 10.3354/Meps158151.
14. Risgaard-Petersen N., Langezaal A.M., Ingvardsen S., Schmid M.C., Jetten M.S.M., Op den Camp H.J.M. et al. Evidence for complete denitrification in benthic foraminifer. Nature. 2006. Vol. 443. P. 93–96. https://doi.org/10.1038/nature05070.
15. Rosenberg R. Effect of oxygen deficiency on benthic macrofauna. Fiord oceanography. New York: Springer, 1980. P. 499–514.
16. Саидова Х.М. Распространение фораминифер в донных отложениях Охотского моря. Труды Института океанологии. 1960. Т. 32. С. 207–209.
17. Сергеева Н.Г. О наличии беспозвоночных животных бентоса на больших глубинах Черного моря. 3-я Всесоюзная конференция по морской биологии: тезисы докладов, Ч. 1. Киев, 1988. С. 246–247.
18. Сергеева Н.Г., Колесникова Е.А. Результаты изучения мейобентоса Черного моря. Экология моря. 1996. Вып. 45. С. 54–62.
19. Sergeeva N., Zaika V. The Black Sea Meiobenthos in Permanently Hypoxic habitat. Acta zoologica Bulgarica. 2013. Vol. 65. Is. 2. P. 139–150.
20. Sergeeva N.G., Gooday A.J., Mazlumyan S.A., Kolesnikova E.A., Lichtschlag A., Kosheleva T.N., Anikeeva O.V. Meiobenthos of the Oxic/Anoxic Interface in the Southwestern Region of the Black Sea: Abundance and Taxonomic composition. Anoxia: Paleontological Strategies and Evidence for Eukaryote Surviva. A.V. Altenbach, J.M. Bernhard, J. Seckbach (Eds.). Springer Dordrecht, 2011. Р. 369–461.
21. Воробьева Л.В. Мейобентос как объект биологического мониторинга морских экосистем. Глобальная система изучения Черного моря: фундаментальные аспекты. Севастополь, 2000. С. 360–366.
22. Vorobyova L.V., Kulakova I.I. Contemporary state of the meiobenthos in the western Black Sea. Odessa : Astroprint, 2009. 126 p.
23. Vorobyova L.V. Influence of abiotic factors on the abundance of Foraminifera in the Odessa Sea Region (Black Sea). Journal of the Black Sea/Mediterranean Environment. 2021. Vol. 27. No. 1. Р. 66–77.
24. Заика В.Е. Механизмы антропогенного воздействия на структуру и функции экосистем бентали. Многолетние изменения зообентоса Черного моря / отв. ред. В.Е. Заика. Киев, 1992. С. 226–239.
25. Заика В.Е., Коновалов С.К., Сергеева Н.Г. Локальные и сезонные явления гипоксии на дне Севастопольских бухт и их влияние на макрозообентос. Морской экологический журнал. 2011. Т. 10. № 3. С. 15–25.
26. Зайцев Ю.П. Северо-западная часть Черного моря как объект современных гидробиологических исследований. Биология моря.1977. Вып. 43. С. 3–6.
27. Зайцев Ю.П.Современное состояние и ожидаемые изменения в биологии северо-западной части Черного моря в связи с охраной и освоением ее ресурсов. Изучение биологических ресурсов и их охрана в южных морях. Киев : Наукова думка, 1977. С. 48–51.
28. Зайцев Ю.П., Анцупова Л.В., Воробьева Л.В. и др. Нематоды в глубоководной зоне Черного моря. Доповіді АН УРСР. 1987. № 11. С. 77–79.
29. Зенкевич Л.А., Филатова З.А., Беляев Г.М. и др. Количественное распределение зообентоса в Мировом океане. Бюллетень Московского общества испытателей природы. 1971. Т. 76. Вып. 3. С. 186–187.
30. Zeppilli D., Leduc D., Fontanier C., Fontaneto D., Fuchs S., Gooday A. et al. Characteristics of meiofauna in extreme marine ecosystems: a review. Marine Biodiversity. 2018. Vol. 48. PP. 35–71. https://doi.org/10.1007/s12526-017-0815-z
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
