ВПЛИВ ФУНКЦІОНУВАННЯ ФІТОПЕРИФІТОНУ НА МОРСЬКЕ СЕРЕДОВИЩЕ В ЕКОСИСТЕМАХ РІЗНОГО ЕКОЛОГІЧНОГО СТАТУСУ
DOI:
https://doi.org/10.47143/1684-1557/2021.2.04Ключові слова:
фітоперифітон, екологічний статус-клас, структурно-функціональні показники, екопозитивні конструкціїАнотація
У роботі розглянуто вплив функціонування фітоперифітону на зміну якості водного середовища в чорноморських прибережних акваторіях із різними категоріями екологічних статус-класів. На основі результатів багаторічних досліджень фітообростання твердих субстратів в умовах різних категорій екологічних статусів – Задовільний (Moderate) – Одеське узбережжя і Поганий (Poor) – авандельта р. Дунаю, представлені особливості його розвитку і можливості зміни якості водного середовища.
Виявлена сезонна динаміка структурно-функціональних показників фітообростання (біомаси, питомої поверхні, продукції, виділення кисню, зв’язування азоту і фосфору) у водоймах із різним екологічним станом. Показано, що розміщення екопозитивних конструкцій у прибережних зонах моря з екологічною категорією Поганий у кілька разів інтенсивніше буде впливати на якість морського середовища порівняно з категорією Задовільний за рахунок більш високої інтенсивності функціонування рослинних угруповань.
Встановлено, що в акваторіях зі статус-класом Задовільний переважають макрофіти з відділів Chlorophyta і Rhodophyta, в акваторії з нижчим статус класом Поганий – види з відділів Chlorophyta і Cyanobacteria, що свідчить про підвищену трофність водойми.
За домінуванням видів у водному тілі з екологічним статусом Задовільний виділені чотири асоціації макрофітів і мікроепіфітів, зростання яких приурочено до різних глибин – 0–3,0 м, 4,0–6,0 м, 7,0–9,0 м, 10,0–11,0 м. Для розвитку угруповань макрофітів і мікроепіфітону оптимальними є глибини від 0 до 3 м, на яких спостерігаються найбільші значення індексів поверхні, продукції біомаси, зв’язування азоту і фосфору. У разі збільшення глибини середня екологічна активність едифікаторів асоціацій макрофітобентосу знижується з 30,79 до 24,52 м2∙кг-1.
Посилання
Александров Б.Г. Гидробиологические основы управления состоянием прибрежных экосистем Черного моря. Киев : Наукова Думка, 2008. 343 с.
Александров Б.Г., Миничева Г.Г., Стрикаленко Т.В. Экологические аспекты использования автопокрышек для создания искусственных рифов. Биология моря. 2001. 28, № 2. С. 131–137.
Гусляков Н.Е. Микрофитобентос. Руководство по методам биологического анализа морской воды и донных отложений / под ред. А.В. Цыбань. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1980. С. 166–170.
Еременко Т.И. Макрофитобентос. Руководство по методам биологического анализа морской воды и донных отложений / под ред. А.В. Цыбань. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1980. С. 170–177.
Калашник Е.С. Принципы расчета индексов поверхности эпифитного компонента альгосистемы «базифит-эпифит». Pontus Euxinus – 2013 : тезисы VIIІ Международной научно-практической конференции молодых ученых по проблемам водных экосистем (Севастополь, 1–4 октября 2013 г.). Севастополь, 2013. С. 67–69.
Калашнік К.С. Морфофункціональна організація альгосистеми «базифіт-епіфіт» північно-західної частини Чорного моря : автореф. дис. … канд. біол. наук : 03.00.17. Одеса, 2019. 24 с.
Лакин Г.Ф. Биометрия : учебное пособие для биологических специальностей вузов, 4-е изд., перераб. и доп. Москва : Высшая школа, 1990. 352 с.
Маринець Г.В. Особливості морфофункціональної організації фітообростання авандельти Дунаю та Одеського узбережжя. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету ім. В. Гнатюка. Серія Біологія. Спец. випуск: Гідроекологія. 2010. № 3 (44). С. 153–156.
Мильчакова Н.А., Неврова Е.Л., Евстигнеева И.К. Фитоперифитон на бетонных субстратах в Чёрном море (Украина). Альгология. 2002. Т. 12, № 1. С. 96–110.
Миничева Г.Г., Большаков В.Н., Хомова Е.С., Швец А.В. Закономерности формирования фитообрастания от ориентации подводных поверхностей. Морской экологический журнал. 2011. № 4. Т. Х. С. 56–66.
Миничева Г.Г. Морфофункциональные основы формирования морского фитобентоса : автореф: дисс. на соискание науч. степени д-ра биол. наук : 03.00.17. Севастополь, 1998. 32 с.
Миничева Г.Г. Показатели поверхности водорослей в структурно-функциональной оценке макро-фитобентоса (на примере северо-западной части Черного моря) : дисс. на соискание науч. степени канд. биол. наук : 03.02.01. Севастополь, 1989. 19 с.
Миничева Г.Г. Проблемы оценки и управления автотрофным процессом в береговых зонах эвтрофируемых экосистем. Доклады НАН Украины. 1998. № 12. С. 192–197.
Миничева Г.Г., Гусляков Н.Е., Ковтун О.А. Особенности формирования морского микро- и макроперифитона на твердых субстратах различного типа. Гидробиологический журнал. 1998. Т. 34, № 3. С. 61–67.
Миничева Г.Г., Зотов А.Б., Косенко М.Н. Методические рекомендации по определению морфофункциональных показателей одноклеточных и многоклеточных форм водной растительности. Одесса : ЦНТЕПІ ОНЮА, 2003. 32 с.
Мінічева Г.Г., Зотов А.Б., Большаков В.М., Калашнік К.С., Маринець Г.В., Швець Г. В. Автотрофні поверхні – інструмент фітоіндикації для моніторингу водних екосистем. Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Біологія. 2015. № 3–4 (64). С. 470–473.
Artificial Reefs in the Black Sea. Training Reference Book, 2015. 12 p.
Chang G.C., Masao Ohno, Chul Hyun Sohn. Algal Succession on Different Substrata Covering the Artificial Iron Reef at Ikata in Shikoku, Japan. Algae. 2006. 21(3): 305–310.
Choi C.G., Jung S.W., Ahn J.K., Shimasaki Y., Kang I.J. A study on Marine Algal Succession and Community in Pyramid-shaped Artificial Reef. Journal of the Faculty of Agriculture, Kyushu University. 2019. 64 (1). Р. 9–99.
DIRECTIVE 2000/60/EC of the European Parliament and of the Council establishing a framework for the Community action in the field of water policy, 23 October 2000. (WFD, 2000/60/EC).
DIRECTIVE 2008/56/EC of the European Parliament and of the Council establishing a framework for Community action in the field of marine environmental policy, 17 June 2008. (MSFD, 2008/56/EC).
FAO. Practical guidelines for the use of artificial reefs in the Mediterranean and the Black Sea / by Fabi G. et al. Studies and Reviews. General Fisheries Commission for the Mediterranean. 2015. No. 96. Rome, Italy. 74 p.
Fei Xiugeng. Solving the coastal eutrophication problem by large scale seaweed cultivation. Hydrobiologia. 2004. 512 (1). Р. 145–151.
Guiry M.D., Guiry G.M. “AlgaeBase” Worldwide electronic publication, National University of Ireland, Galway. 2021. URL: http://www.algaebase.org (дата звернення: 22.07.2021).
Kalashnik E.S. Indices of the basiphyte–epiphyte algosystem as indicators of the ecological status of marine coastal ecosystems. International Journal on Algae (IJA). 2018. 20 (3). Р. 265–276.
Masao Ohno. Succession of Seaweed Communities on Artificial Reefs in Ashizuri, Tosa Bay, Japan. ALGAE. 1993. 8 (2). Р. 191–198.
Minicheva G.G. Use of the macrophytes morphofunctional parameters to asses ecological status class in accordance with the EU WFD. Морський екологічний журнал. 2013. Vol. XII, No. 3. P. 5–21.
Schramm W. Factors influencing seaweed responses to eutrophiation: some results from EU-project EUMAC. Journal of Applied Phycology. 1999. 11. P. 69–78.
The International Plant Names Index (IPNI), 2017. URL: http://www.ipni.org (дата звернення: 22.02.2021).
Tsiamis K., Salomidi1 M., Gerakaris V., Mogg A.O.M., Porter E.S., Sayer M.D.J., Küpper F.C. Macroalgal vegetation on a north European artificial reef (LochLinnhe, Scotland): biodiversity, community types and role of abioticfactors. Journal of Applied Phycology. 2020. 32. Р. 1353–1363.
