СТРУКТУРНО-МОРФОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОННИХ ПОСЕЛЕНЬ МІДІЙ У ПРИБЕРЕЖНИХ МОРСЬКИХ ЕКОСИСТЕМАХ, ЩО ЗНАХОДЯТЬСЯ В ЗОНІ ВПЛИВУ РІЧКОВОГО СТОКУ
DOI:
https://doi.org/10.47143/1684-1557/2021.2.01Ключові слова:
мідії, донні поселення, чисельність, розмірно-масові показники, фенотипічна структура, південно-західна частина Чорного моря, Одеський та Південно-Бузький райониАнотація
Вивчалася динаміка кількісних та розмірно-масових показників і фенотипічної структури поселень мідій Mytilus galloprovincialis Lam. у Південно-Бузькому та Одеському районах північно-західної частини Чорного моря (ПЗЧМ) на прикладі трьох прибережних акваторій із різним градієнтом солоності морських вод, пов’язаним з трансформацією річкового стоку: біля м. Аджияск (акваторія найбільш наближена до Дніпро-Бузького регіону), біля гирла Григорівського (Малого Аджалицького) лиману та на Одеському узбережжі в районі Гідробіологічної станції Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова. Проби молюсків відбирали з поверхні донного ґрунту (камені, скелі) на горизонті 3 м навесні (березень–квітень), влітку (червень–липень) та восени (жовтень–листопад) 2016–2019 рр. Окрім чисельності, біомаси, розмірної та фенотипічної структури поселень мідій, вивчалися співвідношення складників маси молюска (сирої та сухої маси м’якого тіла, маси стулок) поміж собою.
Проведені гідрологічні спостереження показали, що найбільша стратифікація водної товщі була біля м. Аджияск, де після весняного паводку солоність поверхневого шару води навесні та на початку літа не перевищувала 8,38±2,38‰ та 11,07±2,45‰ відповідно. Водночас поселення молюсків в усіх трьох досліджених акваторіях перебували у відносно сприятливих для життєдіяльності умовах, оскільки на горизонті їх розташування солоність залишалась у межах 12–15‰, що притаманно екотону «річка–море».
Отримані біологічні дані свідчать, що мідії у прибережних акваторіях, що характеризуються різним рівнем трансформації прісних вод, лише в незначному ступені відрізнялися за своїми кількісними та масовими показниками. Таким чином, за відсутності несприятливих умов, що можуть спричинити елімінацію частини молюсків (температурні аномалії, явища задухи, штормовий вплив на поселення тощо), донні популяції мідій у прибережних акваторіях ПЗЧМ із різним впливом прісного стоку можуть бути дуже схожі за своєю структурою та кількісними показниками і різнитися лише за окремими індивідуальними характеристиками особин (за масою м’якого тіла та стулок).
Посилання
Адобовский В.В., Доценко С.А., Михаленко Ю.Е. Особенности термохалинной изменчивости вод в прибрежной зоне Одесского региона. Экологическая безопасность прибрежных и шельфовых зон Черного моря. 2000. Т. 2. С. 127–135.
Варигин О.Ю. Вплив річкового стоку і зміни солоності на склад прибережного угрупування обростання північно-західної частини Чорного моря. Гідробіологічний журнал. 2020. Вип. 56. № 5. С. 19–27.
Говорин И.А., Шацилло Е.И. Перифитонные поселения мидий Mytilus galloprovincialis (Lamarck, 1819) и митилястера Mytilaster lineatus (Gmelin, 1791) в условиях аномально высокой температуры прибрежных морских вод. Ruthenica. 2012. Т. 22. № 2.С. 101–110.
Шурова Н.М. Структурно-функциональная организация популяции мидий Mytilus galloprovincialis Черного моря. Киев : Наукова думка, 2013. 207 с.
Шурова Н.М., Золотарев В.Н. Анализ фенотипической структуры поселений мидий Черного моря по окраске наружного призматического слоя раковины. Морской экологический журнал. 2008. Т. 7. № 4. С. 88–97.
Govorin I.A. The Mass-Dimension Relationships in the Mussels Mytilus galloprovincialis (Mollusca, Bivalvia) from Different Phenotypical Groups in Periphyton Populations near Odessa Coast, the North-Western Part of Black Sea. Vestnik zoologii. 2016. Vol. 50. No. 3. P. 275–278.
