ДІЯ ІОНІЗУЮЧОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ І РТУТІ НА ЧОРНОМОРСЬКІ ОДНОКЛІТИННІ ВОДОРОСТІ
Ключові слова:
Чорне море, одноклітинні водорості, радіонукліди, ртуть, еквідозиметрія, екотоксикологіяАнотація
Встановлено подібність дозових залежностей впливу іонізуючого випромінювання інкорпорованих радіонуклідів різної біологічної значущості (14C, 106Ru, 144Ce) і ртуті в малих, середніх та летальних дозах на темпи ділення і розмірні характеристики морських одноклітинних водоростей. За результатами цих досліджень визначено дозовий еквівалент гранично допустимої концентрації ртуті в морському середовищі, який відповідає потужності поглиненої дози іонізуючого випромінювання, що дорівнює ≈ 35 Гр∙рік-1. Це дозволяє порівнювати токсичну дію забруднюючих речовин ядерної та неядерної природи.
Посилання
Гулин С. Б. Динамические закономерности накопления радиоуглерода одноклеточными водорослями. 3. Использование популяционных характеристик накопления 14С диатомовыми водорослями при количественной оценке его действия на интенсивность пролиферативных процессов. – Киев, 1989. – 15 с. – Рукопись деп. в ВИНИТИ 5.01.90, № 79-B90.
Гулин С. Б., Шалапенок А. А. Особенности воздействия инкорпорированного радиоуглерода в малых и средних дозах на морские диатомовые водоросли // Радиобиология. – 1993. – 33, вып. 2(5). – С. 732 – 738.
Егоров В. Н. Нормирование потоков антропогенного загрязнения черноморских регионов по биогеохимическим критериям // Экология моря. – 2001. – Вып. 57. – C. 75 – 84.
Капков В. И. Принципы методик водной токсикологии // Критерий токсичности и принципы методик по водной токсикологии. М.: Изд. Моск. ун-та, 1971. – С. 218 – 220.
Капков В. И. Водоросли как биомаркеры загрязнения тяжелыми металлами морских прибрежных экосистем: автореф. дисс...докт. биол. наук. – М., 2003. – 42 с.
Коггл Дж. Биологические эффекты радиации. – М.: Энергоатомиздат, 1986. – 184 с.
Корте Ф. Экологическая химия. – М: Мир, 1997. – 396 с.
Кузин А. М., Руда В. П., Baгaбовa М. Э. Об аномалиях кривых "доза эффект" в области малых доз атомной радиации // Радиобиология. – 1990. – 30, вып.2. – С. 215 – 219.
Поликарпов Г. Г., Егоров В. Н. Морская динамическая радиохемоэкология. – М.: Энергоатомиздат, 1986. – 176 с.
Филенко О. Ф. Водная токсикология. – М.: МГУ, 1988. – 154 с.
Экологическая физиология морских планктонных водорослей (в условиях культур). – Киев: Наук. думка, 1971. – 207 с.
Gulin S. B., Egorov V. N., Polikarpov G. G. et al. Radiotracers in the Black Sea: a tool for marine environmental assessment / International Symposium on Isotopes in Hydrology, Marine ecosystems and Climate Change Studies: Abstr., (2011; Monaco). – Viena, 2011. – IAEA-CN-186. – P. 217. Gulin S. B., Egorov V. N., Polikarpov G. G. et al. General trends in radioactive contamination of the marine environment from the Black Sea to Antarctic Ocean // In: 25 Years after the Chernobyl Accident. – New York (USA): Nova Science Publishers, 2012. – P. 551 – 569.
Rivkin R. B., Seliger Н. Н. Liquid scintillation counting for 14С uptake of single algal cell isolated from natural populations // Limnology & Oceanog-raphy. – 1981. – 26. – P. 780 – 785.
Polikarpov G. G. Conceptual model of responses of organisms, populations and ecosystems to all possible dose rates of ionizing radiation in the environment // Radiation Protection Dosimetry. – 1998. – 75, No. 1 – 4. – P. 181 – 185.
Woodhead D. S. Methods of dosimetry for aquatic organisms // In: Methodology for Assessing Impacts of Radioactivity on Aquatic Ecosystems. – IAEA. – 1979. – Technical reports series Nо. 190. – Р. 43 – 96.
