МЕЙОФАУНА ПЕРИФІТОНУ ПРИРОДНОГО КАМ’ЯНИСТОГО СУБСТРАТУ (ОДЕСЬКА ЗАТОКА, ЧОРНЕ МОРЕ)

  • Л.В. Воробйова Інститут морської біології Національної академії наук України
  • І.І. Кулакова Інститут морської біології Національної академії наук України
  • О.С. Бондаренко Інститут морської біології Національної академії наук України
  • В.В. Портянко Інститут морської біології Національної академії наук України
Ключові слова: Одеська затока, Чорне море, літоконтур, перифітон, мейобентос, Nematoda, Harpacticoida, Polychaeta

Анотація

У статті вперше для шельфу північно-західної частини Чорного моря описано особливості формуваннязагальної чисельності й біомаси постійного (permanent members) і тимчасового компонентів (temporary members) мейобентосу в перифітоні природних кам’янистих субстратів. Матеріалом для наукового аналізу послугуваликількісні проби, зібрані упродовж 2012, 2014–2015 років на двох полігонах північно-західного шельфу Чорногоморя в прибережній зоні Одеської затоки в районі Гідробіологічної станції ОНУ ім. І.І. Мечникова. На кам’яни-стому субстраті на глибині 3–10,7 м виявлено представники таких великих таксонів мейобентосу: Foraminifera,Nematoda, Ostracoda, Harpacticoida, Halacaridae, Тurbellaria, Oligochaeta, молодь Polychaeta, Bivalvia, Balanus, амфі-под, кумових раків, ізопод. Кinohryncha і Gastrotricha відсутні. Наводиться видовий склад основних груп мейобен-тосу (Nematoda, Harpacticoida й молодь Polychaeta) і показники їх чисельності. Показники загальної чисельностімейофауни в перифітоні кам’янистого субстрату варіювали від 59000 екз.·м-2 до 341500 екз.·м-2 (середня щіль-ність 156107 екз.·м-2), домінував евмейобентос, становлячи 64% від загальної чисельності організмів. На 57%досліджуваних станцій серед представників мейобентосу за щільністю поселень домінували гарпактикоїди, якістановили 53,2–80% від загальної кількості організмів. Поліхети, що належать до мейобентосу, в обростанняхкам’янистого субстрату розподілялися нерівномірно. Їх середня чисельність становила 18786 екз.·м-2, у серед-ньому 12,7% від загальної кількості організмів. Частка нематод у загальній чисельності на камінні становила20%. Їх середня щільність – 23864 екз.·м-2. Дослідження показали, що біорізноманіття мейобентосного угрупо-вання організмів у перифітоні природних кам’янистих субстратів значно бідніше, ніж на пухких ґрунтах прилег-лих акваторій.

Посилання

1. Экологические закономерности распределения морской прибрежной ихтиофауны (Черноморско-Азовский бас¬сейн) / А.К. Виноградов и др. Одесса : Астропринт, 2017.
2. Виноградов К.А. Сравнительные аспекты биоло¬гической структуры прибрежных и опресненных рай¬онов морей СССР. Тезисы докладов I съезда Всесоюз¬ного гидробиологического общества. Москва, 1965.
3. Виноградов К.А. Контактные зоны южных морей. Биологические проблемы океанографии южных морей. Киев : Наукова думка, 1969. С. 45–48.
4. Виноградов К.А. Контактные структуры в экоси¬стемах моря и континентальных водоемов. Тезисы докладов IV съезда ВГБО. Киев, 1981.
5. Воробьева Л.В., Зайцев Ю.П., Кулакова И.И. Интер¬стициальная мейофауна песчаных пляжей Черного моря. Киев : Наукова думка, 1992.
6. Бондаренко А.С. Polychaeta. Одесский регион Чер¬ного моря: гидробиология пелагиали и бентали. Глава 4 : Макрозообентос. Одесса : Астропринт, 2017. С. 197–208.
7. Зайцев Ю.П. Про існування біоценозу нейстону в морській пелагіалі. Наукові записки Одеської біоло¬гічної станції. 1960. № 2. С. 37–42.
8. Зайцев Ю.П. Приповерхностный пелагический биоценоз Черного моря. Зоологический журнал. 1961. № 40 (6). С. 818–825.
9. Зайцев Ю.П. Гипонейстон. Биология северо-запад¬ной части Черного моря. Киев : Наукова думка, 1967. С. 117–125.
10. Зайцев Ю.П. Морская нейстонология. Киев : Наукова думка, 1970.
11. Зайцев Ю.П. Контурные сообщества морей и оке¬анов. Фауна и гидробиология шельфовых зон Тихого океана. Материалы ХIV Тихоокеанского научного кон¬гресса. Хабаровск, 1982.
12. Зайцев Ю.П. Литоральное сосредоточение живого вещества и связанные с ним экологические проблемы современного Черного моря. Наукові записки Терно¬пільського педуніверситету. Серія «Біологія». 2005. № 4 (27). С. 90–92.
13. Зайцев Ю.П. О контурной структуре гидросферы. Гидробиологический журнал. 2015. № 51 (1). С. 3–27.
14. Маринов Т. Характеристика на мейобентоса от пясчния псевдолиторал и подпочвините плажови води. Изв. Ин-т рибни ресурсов. 1975. С. 14. С. 103–135.
15. Протасов А.А. О ключевых концепциях гидробио¬логии. Journ. of Siberian Federal University. 2010. № 3. С. 228–239.
16. Протасов А.А. Жизнь в гидросфере. Очерки общей гидробиологии. Киев : Академпериодика, 2011.
17. Zaitsev Yu.P. Conturobionts in Ocean Monitoring. Enviromental Monitoring and Assessment. 1986. № 7. С. 31–38.
18. Zaitsev, Yu.P. Littoral concentration of the Black Sea area and coastal management requirements. Journal of the Black Sea/Mediterranean environment. 2006. № 12 (2). С. 113–128.
Опубліковано
2020-08-28